Прочитав сьогодні наступне у Фейсбуку (на момент написання понад 22 тисячі "лайків"):
Выпивали на днях после катания на Чимбулаке с парой испанских
товарищей. Говорили среди прочего об иммиграции, о сирийских беженцах и о
том, куда исчезает старая добрая Европа.
Понятно, говорю я им,
почему вы не приветствуете беженцев и прочих маргинальных иммигрантов -
есть мнение, что от них безработица, преступность, наркомания и прочие
радости. Но вы и вполне себе респектабельных и обеспеченных иммигрантов
тоже не очень-то любите. Это-то почему?
А мне отвечают:
"Представь себе, Ержан, ситуацию. Вот у меня, например, у какого-нибудь
пятидесятилетнего Игнасио, есть дом. В нем жили мои родители, и родители
моих родителей, и их предки, и мои дети будут жить. И он не очень
большой, но мне в нем уютно. И участочек при нем маленький, но я за ним
всю жизнь ухаживал, и растут на нем миленькие такие цветы. И скамеечка
стоит небольшая, я на ней кофе пью. А возле дома есть небольшой
ресторан, и там я по вечерам пью вино.
А на улице, на которой
стоит дом и ресторан, при Франко шли бои. И ресторан разнесло бомбой к
чертовой матери. И его владелец потом ресторан отстраивал долго, а мой
дед ему помогал. А до Франко была гражданская война. А до нее - Первая
Мировая. А до нее - еще чертова туча всякой хрени и прелести, и так
последние пятьсот лет. И только последние лет пятьдесят у нас
более-менее спокойно.
Ни при Франко, ни во время всех этих войн
мой дед, и его отец, и его предки в другую страну не уехали. Они не
говорили "у нас террористы" - хотя были и террористы. Они не говорили "у
нас диктатура" - хотя и диктатура была. Они не говорили "у нас война, а
у вас войны нет, и поэтому мы идем к вам". Они просто жили. Растили
цветы в саду. Строили дома и мостили камнем миленькие маленькие улочки. А
когда их в очередной раз взрывала всякая сволочь - мостили заново.
И поэтому, когда вы приезжаете к нам, смотрите на маленькие рестораны и
замечательные сады, говорите "как у вас красиво, пожалуй мы будем здесь
жить" - вас никто не поймет. И неважно, сколько денег у вас в кармане,
живете ли вы на улице в картонной коробке, или в огромном особняке.
Никто не поймет, почему вы у себя сначала не постарались сделать все
по-человечески. Хотя бы на своей улице и в своем доме. Без жалоб на
обстоятельства и без высоких слов. Просто, так сказать, для себя".
Такие дела.
Власне замітка:
Спочатку здалося, ніби гарні аргументи, але було якесь відчуття, що щось не так. Задумався. Дійсно, чи можна робити таке порівняння, тобто, чи однакові умови у всіх народів, країн?
Ось слова того іспанця, які є підгрунтям його нелюбові до іммігрантів:
А на улице, на которой стоит дом и ресторан, при Франко шли бои. И
ресторан разнесло бомбой к чертовой матери. И его владелец потом
ресторан отстраивал долго, а мой дед ему помогал. А до Франко была
гражданская война. А до нее - Первая Мировая. А до нее - еще чертова
туча всякой хрени и прелести, и так последние пятьсот лет. И только
последние лет пятьдесят у нас более-менее спокойно.
Ни при
Франко, ни во время всех этих войн мой дед, и его отец, и его предки в
другую страну не уехали. Они не говорили "у нас террористы" - хотя были и
террористы. Они не говорили "у нас диктатура" - хотя и диктатура была.
Они не говорили "у нас война, а у вас войны нет, и поэтому мы идем к
вам". Они просто жили. Растили цветы в саду. Строили дома и мостили
камнем миленькие маленькие улочки. А когда их в очередной раз взрывала
всякая сволочь - мостили заново.
Сеньйор згадує XX століття та біди, викликані Першою Світовою війною, він певно не знає, що Іспанія була нейтральною державою і
у війні участі не приймала. Хоча, певний вплив війни на неї був: Іспанія
збагатилася на торгівлі з обома сторонами! Так що причина нарікань на Першу Світову війну не зрозуміла для мене.
Йдемо далі, бездарне поводження з фінансами, набутими на чужій біді, привело до популяризації лівих ідей, революції і приходу до влади комуністів. Ряд правих сил очолюваних генералом Франко таки здолав комуністів і встановив диктатуру. Країна була зруйнована і навіть, якби "фашист" Франко захотів, не зміг би вступити у Другу Світову війну на стороні Гітлера, так що і ця війна пройшла повз Іспанію. Пізніше диктатор Франко мирно віддав владу королю Хуану Карлосу.
Таким чином, єдина війна Іспанії у XX столітті була внутрішньою міжусобицею, в якій самі ж іспанці і винні. Чи варто порівняти з нашою Україною? Ми пережили Першу Світову війну від початку і до кінця, а потім ще й війну усіх проти всіх серед руїн Російської імперії, причому Україну хотіли всі, бо тут були і промислове виробництво і зерно! Через нашу територію прокотилися війська Російської імперії, Німецької імперії, Австро-Угорщини, Рядянської імперії, власні війська, Білі армії Денікіна та Врангеля, анархісти Махна, польска армія і ряд менших військових утворень. Далі були ростріли української інтелігенції комуністами і Голодомори. Після них Друга Світова війна, у якій найбільше постраждали саме Україна та Білорусь. Чи йде це у якесь порівняння з іспанськими "бідами" зруйнованого лише ресторанчика і бруківки?
Сеньйор також каже: "
А до нее - еще чертова
туча всякой хрени и прелести, и так последние пятьсот лет.". І що ж було в них за останні 500 років (крім XX століття, про яке вже йшлася мова)? У 1492 році стався ряд визначних подій для Іспанії. Іспанці захопили Гранадський емірат (останній оплот маврів на Піренейському п-ові, який понад 200 років до цього лише молився, щоб могутній сусід не захопив їх). Іспанський уряд пограбував іспанських євреїв (більшість євреїв Європи жили тоді там), змусивши покинути країну без нажитих поколіннями багатств, що спричинило фінансове благополуччя іспанської монархії і подальше домінування в Європі. У тому ж 1492 році Колумб відкрив для Іспанії Америку, яка дала ще більше золота. Після цього Іспанія поступово стала гегемоном Європи, захопивши території всередині Священної Римської Імперії, південь Італії, багатющі Нідерланди (разом з теперішньою Бельгією), обидві Америки та ряд менших колоній на всіх тоді відомих частинах світу. Правда, частину чужих територій Іспанія втратила у XVIII столітті, Американські колонії стали незалежними на початку XIX століття, менші колонії були втрачені під кінець XIX століття. Але це ж були не власне їхні землі, чи не так? Та й ресурсів звідти до Іспанії натягнули за 400 років чимало.
Чи так само гарно пройшли ці ж 400 років для України? Саме у другій половині XV століття почало набирати сили нове агресивне утворення - Московське царство, яке завдало відчутного удару Великому князівству Литовському (литовсько-білорусько-українська держава) і вперше відгризло частину українських земель. У 1569 році Велике князівство Литовське припинило існування як незалежна держава і увійшло до складу Речі Посполитою, причому українські землі перейшли з підпорядкування литовської частини до польскої (на відміну від майбутньої Білорусі). Почалося польске пригноблення українських селян та полонізація українських дворян. Також стали регулярними грабіжницькі походи татар і війни з Московією. Криваве XVII століття неодноразово прокотилося як власними повстанськими військами (навіть один проти одного), так і польськими, московитськими, турецькими і кримськотатарськими військами. XVIII століття позначилося московсько-шведськими та московсько-турецькими війнами, знищенням Січі, розділами Речі Посполитої між німцями, австрійцями та московитами, закріпаченням селян. XIX століття - утиски проти українства та української мови.
Ті ж самі роки, які приносили гроші до Іспанії, забирали ресурси в України. Століттями наша земля боролася проти сильного східного агресора (хозари, монголи, турки, московити), щоразу не даючи йому достатньо сили піти далі на Захід, щоб народи, подібні іспанському, зараз казали, що вони самі зробили собі гарне життя? Київ за часів Русі не казав Переяславу "ми собі зробили самі добре, а ви зробіть собі самі", а допомагав ресурсами і військами, щоб протистояти спочатку печенігам, а потім і половцям, бо розумів, що їхнє благополуччя, це результат роботи й Переяслава.
Так, зрозумілі причини, чому іспанці часто не люблять навіть багатих іммігрантів, але майже завжди є причина для чогось, у Гітлера теж було багато причин робити те, що він робив і мільйони людей поділяли його думку, та чи правильна вона?
